Вислови про українську мову
Нації вмирають не від інфаркту — спочатку їм віднімає мову.
Слово – то мудрості промінь,
слово – то думка людська.Навіть така сувора наука, як кібернетика, і та знайшла в українській мові свою першодомівку, адже маємо факт унікальний – енциклопедія кібернетики вперше в світі вийшла українською мовою в Києві.
Слово, моя ти єдиная зброє!..
Тепер можна у нас почути фразу: «Говорить по-нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи.
Мова — втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови…
Найбiльше i найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування.
Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова.
Ну, от і дожилася наша мова,
була-була безсмepтною в віках,
але прийшли бендюжники від слова
і потопили мову в мaтюках.Мова – далеко не тільки “засіб спілкування”, тобто передачі “вже готових думок”, як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способом народження тих думок: коли “нема мови”, людині просто-напросто “нема чим думати”.
Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить.
Кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта.
Поетична мова – це найприродніша мова.
Людина, яка втратила свою мову, — неповноцiнна, вона другорядна в порiвняннi з носiєм рiдноï мови.
Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.