Тости на всі випадки життя

Був у одного злодія учень і вирішив злодій влаштувати йому іспит. Підвів до дерева, на якому було пташине гніздо і сказав:
— Викради яйце так, щоб не потривожити пташку.
Учень обережно заліз на дерево, підкрався до гнізда і вже майже витягнув яйце, коли пташка почула ледве чутний шурхіт його одягу і злетіла. Засмучений учень зліз з дерева, а його вчитель сказав:
— Дивись як треба.
Як тільки пташка знову сіла на гніздо, вчитель роздягнувся, залишив одяг внизу, а сам тихо, як змія вповз на дерево і вкрав яйце. Коли він спустився вниз, ні його одягу, ні учня внизу не було.
Так вип’ємо ж за учнів, що перевершують своїх вчителів!

На вшанування Уінстона Черчиля з нагоди його 80-річчя один фоторепортер звернувся до нього із запитанням:
— Я сподіваюся, пан Черчіль, що мені буде дозволено і в день сторіччя сфотографувати Вас?
— У такому випадку, — відповів Черчиль, — вам доведеться двадцять років ретельно піклуватися про своє здоров’я.
Я готовий тридцять років піклуватися про своє здоров’я, щоб мати можливість привітати Вас в день Вашого століття!

Спробуйте не погодитися зі старовинним східним прислів’ям: «Вогнем пробують золото, золотом пробують жінку, а жінку пробують чоловіком» Так вип’ємо ж за нас — чоловіків,які з честю подолали всі проби і випробування!

Посадив один чоловік дерево. Його маленький син підійшов і порахував кількість листочків на ньому і запам’ятав. Через деякий час він знову взявся за це заняття. Порахувати було вже важче. Через пару років він не зміг сказати точно, скільки ж листя стало тепер. Так вип’ємо ж за те, щоб ви прожили скільки років, скільки було листя на тому дереві.

Настав же час! Хоч куди глянь, все скаржаться на життя, убоге настрій, і все інше. А може потрібно задуматися, адже може, ми самі не пускаємо щось хороше в своє життя ?! Давайте ж ворушитися, інакше натхнення одного разу прийде, постоїть, і піде назад. Давайте посміхатися, і рухатися вперед — назустріч щастю!

Давайте вип’ємо за ледарів! Тому що без ліні ніколи б не було наукового прогресу. Давайте вип’ємо за них, оскільки саме лінь, відрізняє справжнього мислителя! Адже саме вона лежить в основі будь-яких винаходів, починаючи з колеса і закінчуючи пральною машиною! Нехай же і далі це людська якість працює на благо нашої цивілізації!

Один султан був сліпим на одне око. При ньому знаходився майстерний живописець. Султан чомусь не злюбив його і шукав привід, щоб причепитися.
— Напиши мій портрет, але такий, щоб він був точнісінько схожий на мене, — наказав він одного разу художнику.
«Ось і прийшов мій кінець, — подумав художник. — Якщо я намалюю його зі сліпим оком, він мене покарає. Якщо намалюю його зрячим, скаже: «Не схоже!», — І теж відрубає голову ». Гостра ситуація породжує винахідливість. Живописець намалював оленя, а поруч султана з рушницею в руках, одне око (сліпе) прикрив, ніби султан цілиться. У такому вигляді і підніс портрет володаря. Той ніяк не міг причепитися до живописця, і життя його було врятоване.
Цей тост — за талановитих і кмітливих.

Сидить старий у своєму будинку. Раптом чує стукіт у двері:
— Хто там?
— Це щастя
— Навіщо мені щастя — говорить старий.- Я старий уже мені помирать незабаром.
Не відкрив він двері. Через якийсь час знову стукіт.
— Хто там?
— Це гроші
— Навіщо мені гроші, я старий мені помирати незабаром.
Не відкрив він двері. Через якийсь час знову стук.
— Хто там?
— Це гроші.
— Навіщо мені гроші, я старий мені помирати незабаром.
Не відкрив він двері. Через якийсь час знову стукіт.
— Хто там?
— Це ми, твої старі друзі.
— Ну, друзям я завжди радий- говорить старий.
Відкрив він двері, прийшли друзі, а разом з ними прийшли гроші, любов і щастя. За друзів!

Одного разу одного мудреця запитали: «Про наймудріший, скажи, чи довго потрібно чекати щастя?» На що сивочолий старець відповів, хитро посміхнувшись: «Якщо чекати, то довго». Так давайте вип’ємо за тих, хто не чекає, а робить своє щастя сам!

Одного разу неперевершеного майстра східних єдиноборств викликали на поєдинок відразу десять чоловік. І вони сміялися і кричали:
— Ми переможемо тебе майстер!
Але майстер виграв поєдинок. Тоді неперевершеного майстра викликали на поєдинок одразу двадцять чоловік. І вони сміялися і кричали:
— Ми переможемо тебе майстер!
Але майстер виграв поєдинок. Тоді неперевершеного майстра викликали на поєдинок відразу п’ятдесят чоловік. О, як вони сміялися і кричали:
— Ми все одно переможемо тебе майстер!
І майстер знову виграв поєдинок. Всі принишкли. Але тут з юрби вийшов хлопчик і попросив:
— А можна мені теж поборотися?
О, як всі сміялися над хлопчиком. І майстер програв поєдинок. У відповідь на здивовані вигуки він відповів:
— Мені все одно, а дитині приємно …
Так давайте вип’ємо за дітей, дорожче них немає нічого у світі!

Один східний мудрець сказав: «Брат другом може і не бути, але друг завжди брат!».
Так вип’ємо ж за Вас — мої друзі.

Мудреця запитали:
— Чому друзі так легко стають недругами, а ось ворогів перетворити на друзів дуже важко?
— Але ж точно так само і будинок зруйнувати легше, ніж побудувати, — відповів мудрець, — і посудину розбити простіше, ніж її зробити, і гроші розтратити легше, ніж заробити їх.
Пропоную тост за те, щоб ми творили, а не руйнували.

Накопила людина немало золота, але не стала витрачати його, а закопала в землю і щодня приходила поглянути, чи цілий його скарб. Один хитрун відмітив це і вирішив з’ясувати, що до чого. Знайшов скарб, забрав золото, а замість нього поклав камінь. Наступного дня власник скарбу виявив пропажу. Йому залишалося лише плакати. Тут підійшов до нього хитрун і запитав, чим він такий засмучений.
— Я зарив тут золото, — сказав скупий. — А зараз бачу лише великий камінь.
— Навіщо ж плакати? — відмітив хитрун. — Чи не все рівно, золото або камінь зариті тут? Адже ні те ні інше тобі б не знадобилось.
Пропоную підняти келихи за тих, хто не перетворює своє золото на камінь, а витрачає його на радість собі і близьким!

Старовинна східна мудрість говорить: «Одному батькові приємніше годувати десяток дітей, ніж десятку дітей годувати одного батька». Так давайте ж піднімемо келихи за те, щоб нашим дітям ніколи не довелося б нас годувати!

Зустрілися самурай, камікадзе і неперевершений майстер єдиноборств. І зайшла у них розмова про дружбу. Камікадзе сказав:
— У мене не може бути друзів, тому що кожної хвилини я можу піти на завдання і не повернутися.
Самурай:
— У мене не може бути друзів, тому що честь захищають поодинці.
І тут взяв слово неперевершений майстер одного з самих древніх і самих неперевершених єдиноборств:
— У мене не може не бути друзів, тому що без них втрачають сенс самі поняття «життя» і «честь».
Так давайте ж вип’ємо за друзів!

Я хочу, щоб в істерику Ви впадали тільки від сміху, щоб Ваша голова йде обертом, а серце завмирало виключно від любові. Сльози на Ваших очах нехай бувають тільки від щастя, і все, що не робиться, хай буде на краще. З Днем народження!

Пролітала бджілка над містом, побачила чудову квітку, сіла на неї, а квітка не дала себе опиліть. Тоді вона підлетіла до іншої, менш красивої квітці і та дала себе опиліть. З’явилися величезні хмари і подув сильний вітер. Добра квітка, яка дала пилок, витримала і не зламалася, а та, що не дала — зламалася. Так давайте ж в твій день народження вип’ємо до дна за те, щоб люди завжди йшли тобі на поступки і не ламалися!

Часто чую, що життя ніби зебра з чорно-білими смугами, яка до того ж мчить незрозуміло куди. Бажаю тобі осідлати цього звіра і прикрасити його в яскраві кольори, щоб самому розпоряджатися, куди він поверне і яким буде кожен твій день!

Ми говоримо про все хороше, чисте, світле. Я пропоную тост за все чорне. Випиймо за те, щоб в іменинниці був чоловік в чорному костюмі з чорним дипломатом, щоб їздила вона на чорному «Ламборгіні», відпочинку в п’ятизіркових готелях біля Чорного моря і щоб в холодильнику у неї постійно була чорна ікра, а ранок починався з плитки чорного шоколаду та чашечки чорної кави!

Бажаю тобі сил таких, як у бика, мудрості — як у сови, завзятості — як у осла, витонченості — як у пантери, граціозності — як у газелі, здоров’я — як у слона. Ну і грошей стільки, скільки вся ця живність важить.

На вшанування Уінстона Черчиля з нагоди його 80-річчя один фоторепортер звернувся до нього із запитанням:
— Я сподіваюся, пан Черчіль, що мені буде дозволено і в день сторіччя сфотографувати Вас?
— У такому випадку, — відповів Черчиль, — вам доведеться двадцять років ретельно піклуватися про своє здоров’я.
Я готовий тридцять років піклуватися про своє здоров’я, щоб мати можливість привітати Вас в день Вашого століття!

Дорогі наші молодята, сьогодні, в цей прекрасний святковий для всіх нас день, хочеться від щирого серця привітати вас з одруженням і побажати ніколи не шкодувати про минуле, не переживати за майбутнє і бути вдячними за сьогодення. Саме тоді ви зможете в повній мірі оцінити всю радість свого життя!

Кажуть, що кожна людина має право помилятися, але тільки мудрий визнає свої помилки. При цьому тільки сильний попросить вибачення, і тільки любляче серце зможе піти на примирення. Я хочу побажати цій прекрасній парі, щоб в їх сімейному житті завжди вистачало мудрості, сили і любові для того, щоб знайти взаєморозуміння!

У цей чудовий день, хочеться побажати молодим, безлічі таких же світлих свят, наповнених взаємною любов’ю і загальним щастям. І, окремо, піднімаю келих за те, щоб незабаром ми святкували збільшення у вашому сімействі.

Дорогі наші молодята! Всі ми знаємо, що хороші казки завжди завершуються весіллям. Так нехай же ваше весілля буде тільки початком казки про нескінченну любов і надзвичайною вірності. Гірко!

Існує чудова притча про чоловіка і дружину. Кожен день подружня пара їла на сніданок булочку. Вони її ділили на дві частини: нижню і верхню. Дружині завжди діставалася верхня частина, а чоловікові — нижня. Через кілька років спільного життя, а саме в річницю весілля дружина взяла собі нижню частину, сказавши, що їй завжди хотілося цього. На що чоловік їй відповів, що йому ж, навпаки, хотілося верхню частину, але він залишав її для коханої, так як думав, що вона її більше любить. Нехай у вашій родині завжди панує взаєморозуміння і трепетне ставлення до другої половинки!

Кажуть, що щасливі люди, тому і щасливі, що думають про те, що у них є. А нещасні думають про те, чого у них немає. Я хочу підняти цей келих за наших молодят, щоб вони завжди думали про те, що вони у них є, і це б наповнювало їх щастям! За молодих!

Багатий бізнесмен вирішив одружитися і звернувся в шлюбну контору, щоб йому підшукали даму з вищого світу.
– Гарну, природно? – поцікавився шлюбний агент. – Звісно. Таку, щоб про неї можна було сказати, що вона начебто зійшла з картини, – уточнив своє бажання бізнесмен.
Після того, як бюро організувало йому зустріч, він увірвався в шлюбну контору, бризкаючи слиною від обурення:
– Я ж вас просив: красиву, як на картині. А кого ви мені підсовуєте: вуха, як лопухи, ніс лізе на губу, очі косі.
– Пане професоре, не треба так шуміти, – звернувся до нього один з агентів.
– Адже це справа смаку. Кому подобається Рафаель, а хто і без розуму від Пікассо.
Так вип’ємо ж за різноманітність смаків, про які не сперечаються.

Щоб у вас завжди стояв… хліб на столі!
І ніколи не падав… авторитет між людьми!
Щоб вам завжди давали… ваша жінка та інші жінки
Тільки гарну оцінку в житті!

Напис на пляшці коньяку «Отард» говорить: «Барон Отард багато воював, але вкрай розорився. І на останні гроші купив замок і організував коньячне виробництво». ТАК НЕХАЙ У НАС БУДЕ СТІЛЬКИ ОСТАННІХ ГРОШЕЙ!

Тямущий селянин продавав варену кукурудзу біля входу в банк. Кукурудза у нього була соковита, від покупців відбою не було. За короткий час селянин заробив капіталець. До кінця сезону один знайомий попросив у нього грошей у позику.
— Знаєш, приятель, — сказав йому торговець кукурудзою, — коли я почав продавати кукурудзу біля банку, я уклав з банком договір: банк зобов’язався не продавати варену кукурудзу, а я — нікому не давати у позику.
Панове! Вип’ємо за взаємовигідну співпрацю!

Студент йде на іспит. Думає: «Здам – нап’юся, не здам – нап’юся». Купив пляшку. Сунув в кишеню піджака і пішов здаватися. Витяг квиток…
Викладач:
– Що це у Вас в кишені?
– Та так нічого.
– Ні вже, дзуськи! Діставайте.
Студент дістає пляшку, викладач – стакан. Наливає собі і залпом випиває:
– Добре. Солоний огірок є?
– Ні.
– Шкода. А могло бути «відмінно», – заповнює викладач заліковку.
Вип’ємо за правильний підхід!

Зустрілися дві подруги:
– Ти що така засмучена? – запитує одна.
– Так ось, Лариса з домоуправління сказала, що я дура.
– А ти не бери собі в голову, – заспокоює її подруга, – знайшла кого слухати, Лариску! Вона взагалі не має своєї думки, тільки повторює, що всі кругом говорять!
Давайте вип’ємо за чуйних подруг, які вміють заспокоїти!

Сільський двір. У кутку півень активно доглядає за курочкою. А в цей час на ґанок виходить грузин. У нього в руці кульок насіння, які він ліниво гризе. Потім він набирає жменю і кидає на землю. Півень, помітивши насіння, залишає свою подругу і приймається їх клювати. Грузин, побачивши цю сцену, сумно похитав головою: «Не дай Бог так зголодніли»! Пропоную випити за достаток!

Друзі, пропоную випити за наше прийдешні похмілля! Нехай воно буде легким, і безболісним! Бажаю кожному прокинутися в своєму ліжку, зі своєю жінкою і зі здоровою головою!

Щоб боліли руки від подарунків,
Губи від поцілунків,
А тіло від інтимних стосунків.

До побачення! Тверезими ми з вами сьогодні не зустрінемось!

Щовесни господарям доводилося слухати нескінченні крики своєї кішки і вони вирішили її стерилізувати, щоб поберегти собі нерви. Але на подив, через тиждень все продовжилося знову. Ось мужик і запитує тварину: «У чому справа, ми ж тебе обробили!» Та відповідає: «А я, як твоя дружина, імітую». Так піднімемо келихи за те, щоб в нашому житті все було по-справжньому.

Щоб показати, що він не тринькає бюджетні кошти, мер поставив на свій «Ламборгіні» газовий балон. Так вип’ємо ж за розумну економію!

Я пропоную випити за нашого друга! Він настільки світла особа, що хочеться надіти на нього абажур.

Ми сьогодні так часто п’ємо, ніби завтра останній день. Але я попрошу кожного з вас призупинитися, тому що, як не крути, погоду завтра обіцяють відмінну і глобальних катаклізмів або катастроф не передбачається.

Віслюку дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло яої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав — і помер.
То ж не будемо віслюками: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!

Дорогий (ім’я)! Нехай коньяк, який ти п’єш, буде старше жінок, з якими ти спиш!

Океан, шторм..Тоне корабель. Всі гинуть. Вхопившись за колоду, рятуються капітан і боцман. Змерзли вони в холоднiй воді. Боцман каже капiтановi:
— Слухай, капiтане, давай вип’ємо.
Дiстав пляшку, і в цей момент акула вiдкусила йому ногу. Вiн пiднімає пляшку і каже:
— Капiтане, давай вип’ємо зараз за тих, кому ще гiрше, нiж нам!
То ж давайте друзі, вип’ємо за тих, кому зараз тяжко!

Я чув про одного чоловіка, який залишався все життя неодруженим, тому що шукав досконалу жінку. Коли йому було 70, хтось запитав:
— Ви багато подорожували. Чи знайшли ви досконалу жінку?
Старий чоловік став дуже сумним. Він сказав:
— Так, тільки одного разу я зустрів досконалу жінку.
— І що трапилося? Чому ви не одружилися?
— Що робити? Вона шукала досконалого чоловіка.
Так вип’ємо ж за тих, кого ми знайшли, і тих, хто знайшов нас — за наших жінок!

Зустрічаються двоє друзів.
— Хто у вашій сім’ї господар? — Запитує один в іншого.
— Я… Про що мова …
— А чому ти весь час спиш біля вхідних дверей на килимку?
— Ну… Я ж господар, де хочу, там і сплю!.. Вип’ємо ж, друзі, за справжнього господаря, який робить те, що хоче!

В компанії заговорили про те, що найбільше тішить жінку. Один чоловік сказав:
— Для жінки найбільше радість — її краса.
Але одна гарна жінка відразу заперечила:
— Ні, не стільки її краса, скільки потворність її подруги.
За жіночу солідарність!

Цей тост я бачу отаким,
Бо він стосується мужчин:
Було щоб де,
Було щоб з ким,
І щоб було, звичайно,
Чим!

Без вас, жінки, немов без кисню,
І як без рук, не йдуть діла.
Хіба без вас затягнеш пісню,
Когось запросиш до стола?
І я мужчин всіх закликаю
Підняти вверх свої чарки
За дивовижний витвір раю,
За вас, божественні жінки!

Якщо генерал говорить “так” – це означає “так”. Якщо генерал говорить “ні” – це означає “ні”. Якщо генерал говорить “може бути”, то який це генерал!
Якщо дипломат говорить “так” – це означає ”може бути”. Якщо дипломат говорить “може бути” – це означає “ні”. Якщо дипломат говорить “ні”, то який це дипломат!
Якщо жінка говорить “ні” – це означає “може бути”. Якщо жінка говорить “може бути” – це означає “так”. Якщо жінка говорить “так”, то яка це жінка!
За наших неповторних жінок!

Жінки – як діти: ледве що – відразу в сльози і до мами.
Жінка – як інспектор ДАІ: фігні наговорить, гроші відбере, настрій зіпсує, а ти ще і винен.
Жінка – як театр: сьогодні комедія, завтра трагедія, а післязавтра гастролі в іншому місті.
Жінка – як викладач на іспиті: начебто готувався все правильно розповів, а вона тебе хоп і на якійсь дрібниці піймала.
Давайте вип’ємо за багатогранність жіночої натури!

Іде жінка вулицею, бачить – стоїть дерево без листя. Жінка каже:
— Нехай на цьому дереві виросте стільки листочків, скільки разів я зрадила свого чоловіка. На дереві виріс один листочок. Іде друга жінка і каже:
— Нехай на цьому дереві виросте стільки листочків, скільки разів я зрадила свого чоловіка.
На дереві виросло 10 листочків. Іде третя жінка і каже те ж саме. І раптом дерево вкрилося листям.
Піднімемо келихи за жінок, які озеленяють нашу планету.

Без нас, жінок, немов без кисню,
І як без рук не йдуть діла!
Хіба без нас затягнеш пісню?
Кого запросиш до стола?
Не можна скажемо відверто,
Без Роксолан і без Мадонн —
Життя без нас, подібно смерті!
Справжнісінький Армагедон!
І я мужчин всіх закликаю —
Підняти вверх свої чарки!
За дивовижний витвір Раю!
За нас Божественні жінки!

На уроці естетики Вовочку запитали:
— Чим відрізняється порядна жінка від повії?
Вовочка відповідає:
— Повія — це самотня жінка. Вона посумує і лягає спати одна, а порядна любить порядок: сьогодні один коханець, а завтра інший.
Вип’ємо ж за порядних жінок!

Вип’ємо за те, щоб ваше колесо фортуни не давало заднього ходу і були ви в полоні доходу. За вдачу!

Горілка — наш ворог! А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів? За боротьбу з ворогами!

Щоб їлося й пилося, щоб хотілося й моглося!

Щоб нам жилося
Так, як пилося!
Що загадаєм
Все, щоб збулося!

Хай у вашому житті не буде горя,
Хай сонце світить повсякчас!
Хай кожен день ваш буде світлим!
А ви…
А ви не забувайте нас!

Нехай Твій корабель “Мрія”, Припливе до пристані “Щастя».

Подумайте, скільки всього могло не статися, якби не випадок. Тому, я пропоную випити за випадок, адже з ним життя цікавішим!

Так багато пив за чуже здоров’я, що згубив своє. Тож вип’ємо за моє здоров’я: я — за ваше, а ви — за моє!

— Як життя? — запитує кум у кума,
— Як у картоплі: якщо до весни не з’їдять, то посадять.
Так вип’ємо за гарний урожай картоплі!

Кажуть, що людям не завжди потрібні поради, іноді їм просто потрібна дружня рука підтримки. Іноді потрібно вухо, щоб вислухати проблеми і негаразди, а іноді — серце, яке зрозуміє і оцінить. Так давайте ж вип’ємо за всі інші органи, які іноді так потрібні. Наприклад, за дружню ногу, яка в потрібний момент дасть добрячого стусана, щоб ми могли рухатися далі!

Давайте вип’ємо за єднання несумісного: як плавиться лід в бокалі міцного, як зігріває какао на гірськолижному курорті, так і ми різні і шалений класні разом здатні створити чудовий мікс.

Був у батьків єдиний син. Він весело жив, щасливо ріс, солодко їлося йому і спалося.
Були в нього друзі, як він їх називав. І ось одного разу зустрів він прекрасну дівчину,
ту, яку шукають все життя, — єдину і неповторну. У передвесільних клопотах батько підійшов до сина і каже:
— Давай, синку, я покличу твоїх друзів.
І син погодився. Настав урочистий день одруження. Були присутні всі родичі, але друзів сина не було. Нічого не розуміючи, він підійшов до батька. На його запитання батько відповів:
— Я покликав всіх твоїх друзів, але замість запрошення на весілля я послав прохання про допомогу тобі. І ти бачиш, що з цього вийшло.
Так вип’ємо ж за тих друзів, які завжди прийдуть на допомогу і ніколи не кинуть у біді!

Рости великий! – бажали тобі в дитинстві. А тепер я тобі бажаю продовжувати рости над собою! З днем ​​народження, мій дорогий, брат!

Краще мати щирих ворогів, ніж лукавих друзів. Вип’ємо за щирих друзів!

Любі друзі! Я хочу побажати нам усім, що б в найтяжчу хвилину, коли навалюються, здавалося б нерозв’язні проблеми, ми завжди могли розраховувати на руки допомоги, причому нехай одна з них буде наша власна, а інша наших друзів. Бо кажуть, що Господь, допомагає тільки тим, хто і сам щось робить для вирішення своїх проблем!

Є любов студентська: коли є — з ким, є — чим, але немає – де.
Є любов самотня: коли є — де, є — чим, але немає — з ким.
Є любов нещасна: коли є — де, є — з ким, але немає – чім.
Є любов філософська: коли є — де, є — з ким, є — чим, але — навіщо?
Так вип’ємо ж за ту любов, яку кожен з нас заслуговує!

Справжнє кохання — це вишукане вино, солодке і п’янке, що з кожним роком стає міцнішим. Справжнє кохання — це й вогонь, що не пече, а зігріває. Справжнє кохання — це й безмежний океан, в якому приємно тонути. Давайте піднімемо келихи, щоб наші молодята були хмільні від вина кохання, холодними зимовими вечорами їх зігрівало вогнище кохання, а океан їхнього кохання був безмежним.

Кинули собачку в клітку лева. Хотів той з’їсти її, але вирішив спочатку погратися. Погрався і закохався. І стала собачка жити з левом припіваючі. Так вип’ємо за кохання з першого погляду, здатне творити чудеса!

Деякі вчені називають любов хімічною реакцією. Багато дослідників-любителів стверджують, що вона посилюється при взаємодії зі спиртом.
Так вип’ємо за два основних інгредієнта щасливого життя — полум’яну любов і високоякісний спирт!

Келих вина сп’янить на 3 години, чарка горілки — на 5. Від любові, іноді, зносить дах на все життя. Так вип’ємо ж за найякісніший антидепресант. За кохання!

Ще Аристотель говорив: «Любити — значить бажати іншому того, що вважаєш за благо. І бажати при цьому не заради себе, а заради того, кого любиш . І намагатися по можливості доставити йому благо.».
Давайте ж любити за Арістотелем!

Якби до вас в будинок прийшли 3 людини на ім’я Багатство, Удача і Любов, кого б залишили? Моя вам порада: залиште Любов. Тому що за цим почуттям прийдуть і багатство, і удача, і щастя і мрії. Так вип’ємо за те, друзі, щоб Любов вічно панувала в цьому будинку!

Пізній вечір. Дружина з тривогою поглядає на годинник. Нарешті, чоловік приходить додому і голосно з порога запитує:
— Люба, пам’ятаєш, я колись пообіцяв дістати зірку?
— Пам’ятаю. І що?
— Діставай чарки, я цілих п’ять зірок приніс … на коньячної пляшки!
Вип’ємо за чоловічу щедрість і жіноче терпіння!

Буває любов меркантильна — до грошей. Буває любов платонічна — до душі. Буває еротична — до тіла. А буває — Справжня, коли в людині любиш все. Так давайте вип’ємо за таку любов і нехай кожного з нас люблять по-справжньому!

Мати каже доньці:
— Цей твій залицяльник так мені не подобається, що я із задоволенням стану його тещею!
Вип’ємо за наших прихильників!

Знаєте, чим казка вiдрiзняється вiд життя?  Казка — це коли одружився із жабою, а вона виявилася царiвною. А життя — це коли навпаки. Так давайте вип’ємо за те, щоб наше життя було схоже на казку!

Не відкладайте роботу на суботу, а кохання на старість. За кохання!

Один відомий лікар розповідав:
— Десятки років лікую я людей. За цей час виписував хворим найрізноманітніші ліки. Але зараз я прийшов до висновку, що найкращий засіб від усіх недуг – це кохання!
— Ну, а якщо й воно не допомагає? – питають його.
— Тоді… потрібно лише подвоїти дозу!
Пропоную підняти келихи за кохання!

У світі ходять суперечки над тим, що ж керує прогресом і рухає планету вперед. У всіх різні припущення, але я впевнений в одному — планету крутить любов! Все що робилося, в цьому світі все робилося на благо любові! Так давайте вип’ємо за любов, а найголовніше, що б вона була в житті кожного з нас!

Кохання одне, але підробок під нього – тисячі. Так вип’ємо за справжнє кохання!

Одного разу в далекому гірському аулі жив старий, і була у нього красуня дочка. І ось вирішив він видати її заміж. Скликав джигітів і каже їм таку промову:
— Той з вас, хто залізе на цю високу гору так, що жоден камінець не впаде з-під його ноги, зловить там гірського барана, принесе його до моїх ніг і заріже його так, що жодна крапля крові не впаде на мій білосніжний халат, так от, той з вас і стане чоловіком моєї красуні дочки. А хто не зробить цього, того я заріжу.
І ось вийшов перший джигіт. Був він сміливий, спритний, розумний, але одна маленька піщинка впала з-під його ноги — і зарізав його старий батько. Тоді вийшов другий джигіт, і був він теж сміливий, спритний, розумний, красивий. Приніс він гірського барана до ніг старого батька і став різати барану горло своїм гострим кинджалом. Але одна маленька крапля крові впала на білосніжний халат старого батька — і другий джигіт впав, зарізаний, поруч з першим. І тоді вийшов третій джигіт, і був він самий гордий, сміливий, спритний і красивий. Він приніс барана до ніг старого батька, хірургічно розрізав барану горло без єдиної краплі крові і радісно подивився на старого батька. Але і його зарізав старий батько. Красуня дочка закричала в жаху:
— Послухай, батьку! Адже третій джигіт зробив все як ти велів! Навіщо ти його зарізав?
І сказав їй старий батько:
— За компанію!
Так вип’ємо ж за хорошу і теплу компанію!

У стародавні часи в океані зазнав аварії старовинний фрегат. Тільки один грузин зміг врятуватися — він ухопився за плаваючу довгу дощечку і залишився на поверхні води. Через півгодини невідомо звідки виринув другий потерпілий і схопився за інший кінець цієї дощечки. Грузин почав плакати.
Другий потерпілий запитав:
— Ти чому плачеш?
Грузин сказав:
-Вах! Такий гість і пригостити нічим!
Так вип’ємо за дорогих господарів, які завжди знайдуть, чим пригостити навіть незваних гостей.

Їхав якось чоловік з одного аулу в інший. Дорога проходила серед гір, петляла між скель і прірв. Раптом віслюк зупинився — і ні з місця. Господар став смикати його, підганяти. Віслюк стоїть як укопаний. Став господар лаяти його поганими словами, обзивати, шмагати батогом. Але віслюк як стояв, так і залишився стояти. Потім сам пішов. І тоді побачив чоловік за поворотом величезний камінь, він тільки що впав, і якби його віслюк не зупинився, то … Обняв господар тварину і подякував.
Так вип’ємо ж за те, щоб ми завжди прислухалися в суперечці до думки іншого, навіть якщо це віслюк!

Одного разу грузину разом з сином довелося відправитися в сусіднє село. Він посадив сина на осла, а сам пішов пішки. Через якийсь час їм зустрілися люди і хтось із них сказав:
— Дивіться, літня людина йде пішки, а молодий їде.
Грузин зсадив сина з сідла, а сам поїхав верхом. Незабаром їм зустрілася ціла юрба людей, один з них, подивившись на грузина і його сина, сказав:
— Подивіться на них! Здоровенний чоловік сидить на віслюку, а маленький плететься пішки.
Грузин зліз з осла, пустив його попереду, а сам із сином пішов пішки. Пройшли вони трохи і знову зустріли людей. Один з них сказав:
— Подивіться на них, гляньте на них! Осел йде порожняком, а вони б’ють собі ноги по каменях і піску.
Грузин сів на осла і посадив з собою сина. Проїхали вони ще трохи, і ще раз зустріли кілька людей, і ті почали сміятися:
— Подивіться на них! Удвох залізли на осла, бідолаха і дихнути не може.
Грузин потихеньку зліз з осла, зняв з нього сина, звалив осла на спину і сказав:
— Здається, я тільки так зможу позбутися зауважень цих людей.
Так вип’ємо ж за те, щоб ми ніколи не звертали уваги на іронічні чужі зауваження, а впевнено йшли б своєю дорогою!

Якось одна маленька, але дуже горда пташка сказала:
— Особисто я полечу прямо на Сонце!
І вона стала підніматися все вище і вище, але дуже скоро обпекла собі крила і впала на саме дно найглибшої ущелини! Так вип’ємо ж за те, щоб кожен з нас, як би високо він не підіймався, ніколи не відривався би від колективу!

Десь високо-високо в горах, де повітря чисте як сльоза немовляти, а річки швидкі як думка, жив-був молодий джигіт, який пас баранів (пастухом він був). І ось одного разу коли він пас своїх баранів, дзвінку тишу гір прорізала трель мобільного телефону. Всі барани перестали жувати траву і повернули свої голови до молодого пастуха. Пастух дістав телефон і повернувшись до баранів сказав:
— Спокійно хлопці, це мене!
Так вип’ємо ж за те, що б ніякі барани не завадили нам сьогодні спілкуватися!

Високо в горах жив орел з орлицею і маленькими орлятами. Одного разу, повертаючись з полювання вирішив орел випробувати свою орлицю, перевірити, наскільки вона хоробра, як захищає гніздо, орлят від чужих. Він одягнув на себе шкуру тигра і почав повільно підбиратися до гнізда. Орлиця, побачивши що до гнізда крадеться тигр, сміливо кинулася на нього. Вах, як вона його клювала, била крилами, і рвала кігтями! І не давши навіть отямитися скинула на саме дно найглибшої ущелини.
Так вип’ємо ж за те, щоб в якому б вигляді чоловік не приходив додому дружина б його завжди впізнавала!

Один старий мудрий грузин говорив: якщо хочеш бути щасливим один день — напийся. Якщо хочеш бути щасливим один тиждень — захворій. Якщо хочеш бути щасливим один місяць — одружись. Якщо хочеш бути щасливим один рік — заведи коханку. А якщо хочеш бути щасливим все життя — будь здоровим!
Так вип’ємо ж за щастя всіх присутніх: — за здоров’я!

На розкриту витягнуту долоню ставиться склянка червоного вина і говориться тост:
— Нехай у вашому житті залишиться стільки горя і печалей, скільки залишиться крапель в цій склянці після того, як ми вип’ємо його!

Один грузин розповідає другу:
— Розумієш! Був у лікаря, і він мені каже: «Пити не можна! Курити не можна! З жінками не можна!
— Бідолаха! — Співчуває друг.
— Та який я бідолаха? Дав йому грошей … і він мені все дозволив!
Давайте вип’ємо за багатих людей!

Їхав якось по горах прекрасної Грузії молодий джигіт зі своєю красунею дружиною. Він був сильний як бик, швидкий як гірська річка, очі у нього були як у орла, кинджал гострий, як напад апендициту. І ось, на скелі, над дорогою з’явився гірський козел. І джигіт на повному скаку вихопив свою рушницю і вистрілив в тварину, але жоден мускул не здригнувся на морді у козла. Тоді він зупинив свого коня і, прицілившись, вистрілив ще раз, але козел навіть не ворухнувся. Тоді джигіт зліз на землю, і вставши на коліно, вистрілив ще раз, але козел тільки відскочив убік. А коли джигіт захотів лягти для пострілу — козел вже зник. І молодий джигіт і його молода дружина померли з голоду.
Так вип’ємо ж за те, щоб на нашому життєвому шляху не траплялися ось такі козли!

Було це в одній тропічній країні. Дочка поскаржилася матері, що її чоловік зраджує їй. І мати сказала:
— Це можна поправити. Принеси мені два волоска з тигрячих вусів.
— Що ти, мамо, — злякалася донька.
— А ти спробуй, ти жінка, все повинна вміти.
Задумалась донька. Потім зарізала барана і з шматком м’яса пішла в ліс. Села в засідку — чекає. З’явився тигр і розлючений кинувся до неї. Вона кинула м’ясо і втекла. На другий день вона знову прийшла зі шматком м’яса, і коли тигр кинувся на неї, вона кинула м’ясо, але не втекла, а стала дивитися, як він їсть. На третій день тигр чекав її і, коли вона знову з’явилася з м’ясом, він радісно забив хвостом. І жінка стала годувати його прямо з руки. На четвертий день тигр радісно підбіг до неї, і з’ївши шматок м’яса, поклав голову на коліна до дівчини і задрімав. І в цю хвилину вона висмикнула два волоски і принесла їх матері додому.
— Ну от, — сказала мати, — ти приборкала хижого звіра, такого як тигр. Тепер йди і чоловіка приборкай або хитрістю або ласкою. Запам’ятай, в кожному чоловікові є тигр.
Так вип’ємо ж за жінок, які приборкують в нас тигрів.

Отара овець спускалася з гір у долину. Несподівано з неба налетів орел, схопив і потягнув ягня. Все це бачила маленька пташка. Вона вирішила: «А чому б і мені не зробити, як орлу? Та й що ягня, я вкраду цілого барана». Пташка злетіла вище, склала крильця і кинулася вниз. Але справа кінчилася тим, що вона вдарилася об баранячий ріг і вбилася на смерть. Так вип’ємо ж за те, щоб наші бажання співпадали з нашими можливостями!