Дмитро Павличко

Боже, яка ти в коханні пестлива,
Наче той вітер вівсяний, що спить
В полі, коли починаються жнива!

«Боже, яка ти в цілунку глибока»

Минулося кохання вечорове,
Невинні поцілунки відцвіли.

«Дружині»

Та я змовчав. Я йшов покірно,
Бо я любив тебе надмірно.

«Коли ми йшли удвох з тобою»

Платити за кохання
Потрібно сонцем, друже…

«Зостаньсь на цілу ніч!»

Все не те, коли нема любові.

«Все не те, коли нема любові.»

Моя кохана, завтра я воскресну,
Ти ж нині невоскреслого кохай.

«Візьми мене, як арфу, поміж ноги»

…То нездійсненне пожадання,
Святе закохання моє?

«Нема, нема… І раптом: з’ява!»

І добре, що нема нікому вороття,
Що на одну любов дано одне життя.

«Якби могла прийти до мене цеї миті»

Моя любове, ти як Бог, —
Я вже не вірю, що ти є.

«Моя любове, ти як Бог»

Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.

«Я стужився, мила, за тобою»