Цитати українських письменників
Григорій Сковорода
Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.
Спіши повільно.
Бери вершину і матимеш середину.
Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
Світло бачиться тоді, коли світло в очах є.
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
І мудрий часто спотикається.
Хiба коли-небудь була дружба помiж скупими?
Дуже правильно сказано: той, хто не має ворогiв, не має також і друзiв.
Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?
Як хто посіє в юності, так пожне в старості.
Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
Тілом ми ніщо, але думкою щось, та ще й велике.
Премилосердніше єство усім без вибору душам відкрило шлях до щастя…
Подібне до подібного веде Бог.
Ліна Костенко
А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.
Ми унікальна нація. У нас хліборобів моpили гoлoдом. Режисери ставили спектаклі у кoнцтaбoрах. Поетів закoпyвaли у вічну мерзлоту. У кого ще є aтoмний сapкoфаг? А у нас є.
Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
Держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава…
Кожному поколінню сняться свої кoшмaри.
А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі кaтки історії. На ній відпрацьовані всі види випрoбувань. Вона загaртована найвищим гaртом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
Все наше життя, це чекання найгіршого і надія на краще.
Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.
І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.У кожного своя пустеля і свої міражі.
У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження.
Люди вимагають правди – їм сервірують брехню.
Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
Тарас Шевченко
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!
Встане Україна.
Світ правди засвітить.За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни.Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!
Здається — кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…
Нема на світі України, Немає другого Дніпра.
Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
Мова рідна,
слово рідне,
хто вас забуває,
той у грудях не серденько,
тільки камінь має.Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.
В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
За вас правда, за вас слава
І воля святая!Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини.
Зажурилась Україна — така її доля!
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
Леся Українка
Не журись, коли недоля В край чужий тебе закине! Рідний край у тебе в серці, Поки спогад ще не гине.
Я в серці маю те, що не вмира…
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.Любила гори, трави, квіти,
А ви любіте Україну, діти.Чия сила, того й воля. На чиєму возі їдеш, того й пісню співаєш.
Одвага наша – меч, политий кров’ю.
Та хоч би і крила мені солов’їні,
І воля своя, –
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира…
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!Рідний край щиріш любити научає нас розлука.
Пекло страшніше горить в нашім краю.
Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
І доки рідний край Єгиптом буде? Коли новий загине Вавилон?
Трудно навіть розказати, Що за лихо стала в краю, Люди мучились, як в пеклі, Пан втішався, як у раю.
Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.